IV Всеукраїнський конкурс есе учнівської та студенської молоді "Мій Шевченко"

 

Державна наукова установа "Інститут модернізації змісту освіти" спільно з громадською організацією "Інноваційні обрії України" проводить IV Всеукраїнський конкурс есе учнівської та студенської молоді "Мій Шевченко".

Метою конкурсу є популяризація пам"яті про Кобзаря та його ролі в закладанні духовних основ української нації, утвердження морально-етичних тзаповідей митця як важливого чинника консолідації суспільства, національно-патріотичне виховання здобувачів середньої,професійної та вищої освіти, збереження і розвиток інтелектуального потенціалу України, підтримка й стимулювання т алановитої молоді і творчої праці педпгогів.

Федорчук Тетяна,учениця 11-А класу

Есе на тему: "Мій Шевченко – великий патріот України"

Думи мої, думи мої,

Лихо мені з вами!

Нащо стали на папері

Сумними рядами?..

Безперечно, Тарас Григорович Шевченко був і залишається великим патріотом України, він в своїх поезіях показував всю свою любов до Батьківщини-неньки, всю біль за її дітей-українців, які змушені проходити крізь страждання та випробовування і щиро вірив, що здолавши ворогів, Україна розквітне буйним цвітом!

Темою есе я обрала твір Тараса Шевченка «Думи, мої, думи мої…», оскільки в ньому яскраво видно через які душевні муки проходив поет в той час і як зараз його слова передають всі тяжкі думки і переживання кожного щирого українця.

Такій творчій особисті, як наш Великий Кобзар важко було втримувати в собі всі ті думки, тому і писав їх «на папері сумними рядами». В нього «серце рвалося» і «виливало мову». Його серце «мліло, не хотіло Співать на чужині…».

Навіть будучи на чужій землі, поет не забував і прославляв українську мову, яку багато століть і до сьогодення прагнуть знищити.

Сумуючи за рідним краєм, вболіваючи за його долю, страждаючи від того, що українці, а серед них і його рідні, перебувають у панській неволі, зазнають принижень та знущання, Шевченко підтримує своїх земляків словом, хоче їм нагадати про славні традиції козацької вольниці.

Не хотілось в снігу, в лісі,

Козацьку громаду

З булавами, з бунчугами

Збирать на пораду...

Використовуючи багато символів образів, поет неначе підсилює свої почуття: «Заховаю змію люту Коло свого серця», «Нехай думка, як той ворон, Літає і кряче…», «А серденько соловейком Щебече і плаче…», «Виросла могила, А над нею орел чорний Сторожем літає…».

Тарас Шевченко своєю поетичною боротьбою прагнув того, щоб розчистити шляхи для вільного розвитку українського народу, збудити патріотичні почуття, про що говорять рядки:

«В Україну ідіть, діти!                   Там найдете щире серце

В нашу Україну,                             І слово ласкаве,

Попідтинню, сиротами,                  Там найдете щиру правду,

А я тут загину.                                А ще, може, й славу…»

Багато поезій Тараса Шевченка неначе пророчі, це вже було і ось знов… Коли читаєш рядки «Кобзаря» розумієш, що наш народ, наша культура, мова, національні надбання знищувалися протягом століть! І знову вже наше покоління переживає те саме. Ми всі – діти України, діти славетного Великого Кобзаря, який своїм словом служив українському народу.

Поезія "Думи мої, думи мої..." – програмний вступ до першої поетичної збірки Т. Г. ШевченкаURL: https://www.ukrlib.com.ua/tvory/printit.php?tid=11242 (дата звернення 16.01.2024).

ВіршіШевченкаURL:https://svatovo.ws/shevchenko_verses_blossom.html(дата звернення 16.01.2024).