23-24 листопада 2023 року з нагоди 100-річчя з дня присвоєння імені Тараса Григоровича Шевченка Комунальному закладу "Уманський гуманіторно-педагогічий фаховий коледж ім.Т.Г.Шевченка Черкаської обласної ради була проведена VIII Всеукраїнська науково-практична конференція з міжнародною участю.
Т.Г.Шевченко в освітньому і культурологічному просторі України XIX - першої половини XXI століття.
Патріотичне
виховання школярів в процесі вивчення творчої спадщини Великого Кобзаря
З
початком повномасштабного вторгнення агресора у більшості українських дітей
молодшого та середнього шкільного віку зросла цікавість до української мови та
творчої спадщини українських письменників та поетів. Раніше на території
України спостерігався процес деградаціїшколярів та молоді, що проявлялося у
притупленні природних потреб у пізнанні й творчості, відсутності інтересу до
вивчення історії рідного краю, знецінення духовних ідеалів. Тому сьогодні надважливо
виховувати почуття патріотизму, формувати у молоді такі якості, які вона зможе
проявити, зокрема, захист інтересів своєї родини, любов до народу та
Батьківщини, реалізація особистих здібностей на благо України. Однією з умов
патріотичного виховання сучасних школярів є вивчення творчості Тараса
Григоровича Шевченка. Питання патріотичного виховання сучасної молоді на основі
творчої спадщини Шевченка не достатньо вивчене, однак існують дослідження, що
пов’язані з питанням, якою Україна постає у його творчості.
Кобзар
Тараса Шевченка став Святим Письмом для нашого народу, головною книгою для
кожного свідомого українця, і ще не було такого періоду в житті України, коли б
його твори не звучали по-сучасному гостро, актуально, заклично. Книга ця вічна,
як саме життя, як правда, як воля, бо адресована всім поколінням «..і мертвим,
і живим, і ненародженим», бо писалася вона кров’ю серця поетового, упродовж
цілого його життя. А кожне слово - це голос самого згорьованого народу, крик
зболеної душі. [4, С. 35].
Шкільна
програма з української літератури передбачає дуже докладне ознайомлення з
творчістю Тараса Григоровича Шевченка. І це закономірно: Шевченко – наш
національний геній!
Важко
переоцінити вплив Великого Кобзаря на українську свідомість, бо він — духовний
батько української нації. Так само важко охопити той масив слів – критичних і
наукових, полемічних і панегіричних, що присвячені його постаті, його праці.
Але щоразу ми віднаходимо невідомі широкому загалу істини, необхідні для того,
щоб осягнути і донести все до нащадків, зазначає в своїй праці Віра Пастушенко[3].
Нам
потрібні його твори, де він розмірковує над долею України, і наголошує, що
кожному українцю треба жити інтересами Батьківщини, не шукати щастя на чужій
стороні «щоб не остався сиротою з святими горами Дніпро». Запропонована думка
про державу «в своїй хаті своя правда, і сила, і воля», очевидно накладається
на нашу дійсність. Він закликає нас задуматись про сенс людського буття, запитуючи:
«Нащо живем? Чого бажаєм?» і тут же сам дає відповідь. Працюючи на благо
України утвердимося, процвітатемо разом з нею «роботящим умам, роботящим рукам,
перелоги орать, думать, сіять, не ждать і посіяне жать».
Недаремно
український народ охрестив свого поета Тараса Шевченка Великим Кобзарем,
оскільки здавна головною роллю кобзарства було
уславлення козацького війська та залучення до її лав молоді, а також охорона і
збереження святих козацьких традицій. Українське козацтво, з огляду на
політичні умови тих часів, було змушене постійно проводити бойові дії проти
ворогів як наступального, так і оборонного характеру. А кобзарі охоче
оспівували героїзм, самопожертву, відвагу, хоробрість, завзяття, сміливість,
військову доблесть і героїчну смерть запорожців. Відома дослідниця фольклору О.
Таланчук зазначає: «Кобзар дійсно був історичною особою, що в свій час
розбуджувала національну свідомість в українському народі, заохочувала його до
боротьби…» [2, С. 5].
Образи кобзарів у
творчому доробку Т. Шевченка еволюціонують від відображення їх у романтичному
серпанку до реалістичного висвітлення, заклику до боротьби з поневолювачами.
«Якщо в поезії 1837 – 1840 років кобзар постає як романтичний співець
героїчного минулого, який боляче реагує на життя поневоленого народу, то в
поемі «Гайдамаки» це – співець повстанців, що підносить їх героїчний дух своїми
піснями. Зовсім невірною є думка деяких дослідників про те, що образ кобзаря
Волоха є лише персонажем, який «допомагає поетові вводити в текст багато
народних пісень»«, – зазначає А. Бондаренко [1, с. 56].
З огляду на все вище
зазначене та опираючись на власний педагогічний досвід можна зробити висновок,
що Т. Шевченко – одна з найвищих вершин духу людського, один з найвидатніших
мислителів світу і водночас наша українська совість наш порадник і найбільший
правдолюб. Але які високі слова ми не говорили б про нього, насамперед треба
знати Шевченкові твори, ввібрати в душу його слова, мрії, настанови й заповіти.
Список
використаних джерел
1.
Бондаренко, А. Образ народного співця в поемі Т. Шевченка. Рад. Літературозн.,
1965. № 5. с. 55-62.
2.
Героїчний епос українського народу. Хрестоматія: Навч. посібник [упоряд. та
приміт. О. М. Таланчук]. К. : Либідь, 1993. 432 с.
3.
Пастушенко В.В. Використання творів
Тараса Шевченка на уроках у загальноосвітньому навчальному закладі. НаУрокURL:https://naurok.com.ua/stattya-na-temu-vikoristannya-tvoriv-tarasa-shevchenka-na-urokah-u-zagalnoosvitnomu-navchalnomu-zakladi-11540.html(дата звернення 1.11.2023 р.).
4. Письменна Д. Безсмертне слово Великого Кобзаря. Матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції «Феномен особистості та творчості Т.Г. Шевченка в сучасному культурологічному просторі»: Збірник тез доповідей (ІІ частина). Миколаїв: ВП «МФ КНУКІМ», 2014. C. 35-38.
Збірник матеріалів конференції
Немає коментарів:
Дописати коментар